Підгодівля ведеться практично всіх мешканців наших лісів. Серед них головним чином для диких парнокопитних і зайця-русака. Безперебійна підгодівля кухонною сіллю зайця-русака на протязі всього року являється обов’язковим заходом при веденні господарства на цей вид тварин.
Використовують в якості підгодівлі лісових звірів різне, зокрема для копитних і зайців-русаків викладають сіно, гілки, овес та кукурудзу. Викладення корму проводиться в місцях концентрації тварин, там, де вони почувають себе вільно. Тому дані місця підгодівлі здебільшого знаходяться серед чагарників, по ярах та балках, які є малодоступними для сторонніх очей і в погану погоду навіть єгеря лісгоспу можуть дістатися туди лише пішки.
Звичайно, підгодівлю диких тварин проводять не круглий рік, а лише в період відсутності або обмеженої доступності кормів в місцях перебування мисливської фауни: мається на увазі, звичайно, зимовий період; час відгодівлі молодняку, коли дорослим тваринам необхідно отримувати більшу кількість кормів; час повені та інших стихійних лих,коли звірі та птахи нерідко позбавлені не тільки можливості добування кормів, а й своїх сховищ.
Тривалість сезону підгодівлі диких тварин залежить від строків замерзання верхнього шару ґрунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів, і може коливатися від 45 до 120 днів. В середньому для умов господарства вона складає 100 днів.
При визначенні інтенсивності і характеру підгодівлі диких тварин враховують поживність кормів по кормових одиницях, виходячи із добової норми. Її можна збільшувати або зменшувати в залежності від ряду факторів: природної кормової цінності угідь, загальної чисельності мисливських звірів, їх щільності на одиницю площі угідь, суворості зими тощо.
Єгеря лісгоспу на чолі з мисливствознавцем, до розрахунку необхідної кількості кормів для диких тварин, підходять професійно та з високою відповідальністю. Так як підживлення не повинно замінювати природну кормову базу і перешкоджати їхнім природним інстинктам.
Підгодівля мисливської фауни
