Зубр – найбільший представник лісових ратичних мешканців не тільки на території України, а в Європі також.. Вид занесений до Червоної книги України, Червоної книги МСОП, додатку III Бернської конвенції та Карпатського списку зникаючих видів.
У минулому він був звичайним видом, який заселяв майже усю територію сучасної України, про що свідчать численні викопні рештки, знайдені на території майже всіх областей. Відомо, що до початку XVII ст. зберігся аборигенний трансільвансько-карпатський гірський зубр, подібний за зовнішністю до кавказького. Останнього зубра в Карпатах вполювали у 1762 році. З того часу у вільному стані зубри не зустрічалися ні в гірській, ні в рівнинній частині Європи.
В Україні спроби реакліматизації зубра робилися в Асканії Новій (1902 р) та в Криму (1913 і 1937 р). Під час громадянської та другої світової воєн завезені туди зубри були знищені. Ключова роль у відновленні зубрів в Європі належить польським науковцям, лісівникам та ветеринарам. У тяжкі післявоєнні роки вони змогли відродити зубрів на Польській частині Біловезької Пущі, а згодом і Білоруські колеги спочатку у Біловезькій Пущі, а далі майже на всій території Білорусі відновили зубрів. У 1965 році зубрів оселили у Карпатах на території Польських Бещад.
Реінтродукція зубра в Україні розпочалася з території Українських Карпат. І вперше була реалізована у другій половині XX ст. шляхом завезення зубрів біловезько-кавказької (гірської) лінії в Горгани (Надвірнянський район Івано-Франківської області), Сколівські Бескиди (Сколівський та Турківський райони Львівської області) та Покутсько-Буковинські Карпати (Сторожинецький район Чернівецької області).
.JPG)
У Львівській області спроби реінтродукції зубрів розпочалися 14 травня 1965 року, коли зубрів, у кількості 10 особин (4 самців і 6 самиць) завезли із Біловезької Пущі у Сколівський район (угіддя колишнього державного мисливського господарства “Майдан”). Після випуску у вільний стан в районі села Коростів, зубри по дві три особини освоїли територію Турківського держлісгоспу (Зубрицьке та Ільницьке лісництва), Сколівського держлісгоспу (Коростівське, Козівське лісництва) та Дрогобицького (Майданське лісництво), яке у 1999 році увійшло до національного природного парку „Сколівські Бескиди”. У 1986 році Сколівська/Майданська субпопуляція налічувала 37 зубрів. Це найбільша чисельність до якої зросло поголів’я зубрів від першої спроби реінтродукції. З 1992 року почався спад чисельності поголів’я зубрів. У 2000 році від Майданської субпопуляції залишилося 6 зубрів (за іншими даними 4).
.jpg)
Друга спроба реінтродукції була, коли завезли зубрів в ДМГ “Стир” (у той час ДМГ «Лопатинське») в околиці села Лопатин у 1980 та 1981 роках двома групами кожна по 6 особин (7 самців, 5 самиць) з держлісгоспів Науяместіс та Паневежис (Литва). Перша група була завезена 14.11.1980 року, друга 07.02.1981 року. З наявних в Україні вільних популяцій, це єдина група поліських зубрів, яка представлена чистою Біловезькою лінією „Європейського зубра” (Лопатинська субпопуляція). Під час перетримування зубрів у вольєрі 28.02.1981 році загинув один самець. У вільний стан було випущено 23.03.1981 року одинадцять зубрів. Лопатинська субпопуляції зростала надто повільно. У 1985 році було 14 зубрів, а у 2000 році стало 9 і з них залишилося 6 старих не репродуктивних зубрів.
У обидвох субпопуляціях в різні роки спостерігався вихід поодиноких осіб, самців, за межі господарства, які не поверталися. Були випадки загибелі, як на території господарства, так і за його межами з не встановлених причин. Траплялися новонароджені мертві зубренята.
.jpg)
Причини зниження чисельності в двох окремих субпопуляціях детально не з’ясовані. Загибель тварин з різних природних причин та селекційний відстріл, за загальними офіційними даними, надто незначні, щоб бути істотним фактором зменшення поголів’я зубрів. Можна лише констатувати що це відбувається в результаті сукупної дії декількох несприятливих антропогенних чинників. Серед них вирішальну роль відіграє браконьєрство, що набуло загрозливих розмірів за часи соціально-економічної нестабільності у державі. У більшості думки фахівців збігаються в тому, що основною причиною невдалої спроби реінтродукції зубрів був інбридинг у двох субпопуляціях.
.jpg)
З метою збереження та забезпечення стабільного існування єдиної в Україні популяції зубрів Біловежської лінії, з ініціативи Львівського ОУЛМГ, було реалізовано за рахунок коштів екологічного фонду у складі бюджету Львівської обласної ради на території ДП ”МГ”Стир” захід “Збереження та відновлення популяції зубрів на території Львівської області”. У господарство було завезено та випущено в угіддя підприємства 12 особин кавказько-біловезьких зубрів з Вінницької області. До 2020 року з Лопатинської субпопуляції відпало сім зубрів. Три самці і дві самиці загинули природною смертю, один загинув від рук браконьєрів, і одна самиця загинула від отруєння через поїдання залишених у полі мішків від міндобрив. Незважаючи на ці втрати, у цьому році Лопатинська субпопуляції налічує 79 біловезьких зубрів.
.jpg)
Друга спроба реінтродукції зубрів на території Львівщини розпочалася з ініціативи Львівського ОУЛМГ у 2009 році. На виконання програми реінтродукції бізона європейського (зубра) в НПП «Сколівські Бескиди» у 2009-2010 роках було завезено 11 зубрів: 6 з міста Гера (Німеччина) та 5 голів з Національного парку «Баварський ліс» (Німеччина) та центру відновлення тварин «Маршфельдські замки» ( Австрія). До 2020 року з Майданської субпопуляції, один дорослий зубр та одне пізно народжене зубреня загинули, самиця з новонародженим зубренятком загинула від нападу ведмедя і одного самця було передано до Чернівецької області.
У цьому році обліковано 36 біловезько – кавказьких зубрів у Майданській субпопуляції.
Загалом на території Львівщини цього року налічується усього 114 зубрів. Це найчисельніша популяції зубрів двох ліній (біловезька та біловезька – кавказька) в Україні. Обидві субпопуляції репродуктивні і нормально розвиваються.
Відділ охорони, захисту лісу
та мисливського господарства
Львівського ОУЛМГ